[AACAP] Disaster: Helping Children Cope — Ukrainian

Американська академія психіатрії для дітей та підлітків

№36; Оновлено: травень 2020 року

Такі події, як землетрус, ураган, торнадо, пожежа, повінь або насильницькі дії, лякають дітей і дорослих, проте під час цих подій дітям особливо знадобиться допомога батьків або опікунів. Діти можуть не розуміти подію або того, як убезпечити себе, і навіть не можуть повністю висловити свої страхи. Катастрофічні події можуть призвести до багатьох різких змін у житті сімей, включаючи втрату дому, зміни в школі і навіть нанести шкоду здоров’ю чи спричинити смерть близьких людей і домашніх тварин. Якщо батьки розкажуть про цю подію дітям зрозумілими для них словами, це зменшить страх дитини та зменшить психічне перевантаження. Перегляд катастрофічних подій у засобах масової інформації, таких як Інтернет чи телебачення, може спричинити додатковий дистрес. Бачити зображення катастрофічних подій або чути про це знову і знову в ЗМІ може бути страшно, тому подумайте про обмеження часу, протягом якого ви та ваші діти переглядаєте висвітлення події в ЗМІ.

Багато факторів впливають на реакцію дітей на катастрофічні події, включаючи вік, а також те, що вони самі пережили, що вони бачили під час цієї події та кількість часу, протягом якого вона тривала. Діти реагують на подію, спостерігаючи за реакціями батьків на неї. Діти здебільшого знають, що турбує батьків, але під час кризи вони можуть стати ще більш чутливими. Батьки можуть поговорити зі своїми дітьми про те, як вони справляються зі стресом під час катастрофічної події, аби заспокоїти дитину та надати їй відчуття безпеки. Робити вигляд, що небезпеки немає, ніяк не допоможе зменшити занепокоєння дитини.

Реакція дитини також залежить від того, скільки руйнувань та/або смертей вона бачить під час та після катастрофічної події. Якщо друг або член родини загинув або отримав серйозні поранення, або якщо школа чи будинок дитини були серйозно пошкоджені, є більша ймовірність того, що дитина зазнає труднощів. Діти, які безпосередньо постраждали від катастрофічної ситуації, можуть відчувати сильний дистрес, якщо бачать або чують нагадування про неї.

Вік дитини впливає на те, як дитина буде реагувати на катастрофічну ситуацію. Наприклад, шестирічні діти можуть виявляти своє занепокоєння, відмовляючись відвідувати школу, тоді як підлітки можуть зменшувати свої переживання, але в той же час більше сперечатися з батьками, чи їхня успішність в школі знизиться та/або зміниться режим сну.

Після катастрофи батьки можуть відзначити одну з наступних змін у поведінці дитини:

У дітей дошкільного віку:

• Дистрес, поява страхів, тривога при розлуці з батьками

• Повернення форм поведінки, які притаманні дітям меншого віку, наприклад нічне нетримання сечі та інше

• Труднощі із засинанням

• Істерики

У дітей шкільного віку:

• Втрата концентрації та/ібо дратівливість

• Проблеми з поведінкою, наприклад, погане поводження в школі або вдома, яке не притаманне для дитини

• Відмова повертатися до школи та “прилипання” як форма поведінки, в тому числі вдома – не відходити від мами чи батьки

• Порушення сну, такі як кошмари, крики під час сну (як вид страху назавжди розлучитися з батьками)

• Скарги на фізичний стан (болі в животі, головні болі, запаморочення), для яких не знаходиться реальна фізична причина

У підлітків:

• Відсторонення від сім’ї та друзів, смуток, млявість, зниження активності та зосередження на подіях катастрофічної ситуації

• Висока знервованість, тривожність та/або непередбачувані/неадекватні реакції на події   

• Постійні страхи щодо події

Після катастрофічної події у деяких дітей та підлітків може розвинутися посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) після того, як вони стали свідками або учасниками надзвичайно травматичних (лякаючих) подій. У дітей та підлітків з цим розладом повторюються епізоди, під час яких вони знову переживають травматичну подію. Діти часто полегшують собі проживання травми через повторення однієї тієї ж гри. У дітей раннього віку неприємні сни про травмуючу подію можуть перетворитися на кошмари про монстрів, про порятунок інших або про загрози собі чи іншим. ПТСР рідко з’являється під час самої травми. Хоча наслідки можуть виникнути незабаром після події, розлад часто з’являється через кілька місяців або навіть років. На щастя, існують методи лікування, які можуть бути дуже корисними для дітей та підлітків.

Батьки, які занепокоєні станом своїх дітей, можуть обговорити це зі своїм педіатром або сімейним лікарем щодо доцільності консультації з дитячим та підлітковим психологом/психіатром.